Перевезення небезпечних вантажів

Компанія M&M організовує перевезення небезпечних вантажів Україною та в міжнародному сполученні. Розробляємо логістичні рішення з урахуванням класу небезпеки, фізико-хімічних властивостей продукції, обсягу партії, вимог до пакування, маркування, транспортного засобу й умов доставки.

Перевезення небезпечних речовин може виконуватися автомобільним, морським, авіаційним або мультимодальним транспортом. Для кожного вантажу окремо перевіряються можливість транспортування за обраним маршрутом, обмеження перевізників і терміналів, сумісність продукції з пакуванням, а також вимоги країн відправлення, транзиту та призначення.

Міжнародні автомобільні перевезення регулюються вимогами ADR. Морська доставка небезпечних вантажів у пакуванні виконується з урахуванням положень IMDG Code, а авіаційна — відповідно до міжнародних правил повітряного перевезення небезпечних матеріалів.

Фахівці M&M аналізують інформацію про вантаж, підбирають логістичну схему, погоджують перевезення з виконавцями, координують оформлення документів і контролюють проходження основних етапів маршруту.

Які вантажі належать до небезпечних

Небезпечними вважаються речовини, матеріали та вироби, які через свої властивості можуть створювати загрозу для людей, транспорту, майна або довкілля під час перевезення, завантаження, розвантаження та зберігання.

До небезпечних вантажів можуть належати:

• легкозаймисті рідини та тверді речовини;
• стиснені, зріджені та розчинені гази;
• окиснювальні речовини й органічні пероксиди;
• токсичні та інфекційні речовини;
• корозійні хімічні продукти;
• лакофарбові матеріали, розчинники та клеї;
• аерозолі й газові балони;
• акумулятори та літієві батареї;
• пестициди, реагенти й окремі види добрив;
• нафтопродукти та промислова хімія;
• речовини й вироби, що становлять інші регульовані ризики.

Небезпеку продукції не можна визначати лише за її комерційним найменуванням. Для класифікації необхідні технічні характеристики, склад, паспорт безпеки та відомості виробника. Однакові за призначенням товари можуть мати різні номери ООН, класи небезпеки, групи пакування й умови транспортування.

Можливість доставки конкретного вантажу визначається після вивчення документів. Окремі речовини можуть бути заборонені до перевезення певним видом транспорту або прийматися лише за умови дотримання спеціальних вимог.

Класи небезпечних вантажів

Міжнародна класифікація передбачає дев’ять основних класів небезпечних вантажів:

1. Вибухові речовини та вироби.
2. Гази.
3. Легкозаймисті рідини.
4. Легкозаймисті тверді речовини й матеріали, здатні до самозаймання або виділення займистих газів.
5. Окиснювальні речовини й органічні пероксиди.
6. Токсичні та інфекційні речовини.
7. Радіоактивні матеріали.
8. Корозійні речовини.
9. Інші небезпечні речовини та вироби.

Деякі класи додатково поділяються на підкласи. Для окремих речовин також установлюється група пакування, яка характеризує ступінь небезпеки та впливає на вимоги до тари.

Класифікація визначає допустимий спосіб перевезення, маркування, конструкцію пакування, умови спільного завантаження й перелік необхідних документів. Можливість роботи з вантажами класів 1, 6.2 і 7, а також з окремими особливо небезпечними речовинами має погоджуватися індивідуально.

Міжнародне перевезення небезпечних вантажів ADR

ADR регулює міжнародне автомобільне перевезення небезпечних вантажів. Його положення встановлюють умови класифікації, пакування, маркування, оформлення документів, експлуатації транспортних засобів і виконання транспортних операцій.

Під час підготовки автомобільної доставки необхідно визначити:

• номер ООН і належне відвантажувальне найменування;
• клас і підклас небезпеки;
• групу пакування, якщо вона передбачена;
• класифікаційний код;
• обмеження щодо проїзду через тунелі;
• вимоги до тари або цистерни;
• необхідність температурного контролю;
• допустимість спільного завантаження;
• вимоги до маркування автомобіля;
• необхідне обладнання та документи.

Маршрут розробляється з урахуванням чинних обмежень, особливостей дорожньої інфраструктури, розташування прикордонних переходів і можливості проїзду транспортних засобів із небезпечним вантажем.

Автомобільне перевезення небезпечних вантажів

Автомобільний транспорт застосовується для доставки хімічної продукції, лакофарбових матеріалів, газів, нафтопродуктів, акумуляторів, реагентів та інших регульованих вантажів.

Залежно від характеристик продукції можуть використовуватися:

• тентовані та закриті автомобілі;
• рефрижератори;
• спеціалізовані автоцистерни;
• контейнеровози;
• транспорт для перевезення газових балонів;
• автомобілі, обладнані для доставки конкретного класу небезпеки.

Транспортний засіб має відповідати умовам перевезення заявленої речовини. За потреби перевіряються допуск автомобіля, наявність спеціального обладнання, засобів пожежогасіння, попереджувального маркування та документів водія.

Водій повинен мати підготовку, передбачену для відповідного виду перевезення. Конкретні вимоги залежать від класу вантажу, кількості продукції, способу пакування й типу транспортного засобу.

Морське перевезення небезпечних вантажів

Морська доставка небезпечних речовин у пакуванні організовується з урахуванням вимог Міжнародного кодексу морського перевезення небезпечних вантажів — IMDG Code.

Кодекс установлює вимоги до класифікації, пакування, контейнерних операцій, розміщення вантажу на судні та розділення несумісних речовин. Його завдання — забезпечити безпечне морське перевезення та зменшити ризик забруднення довкілля.

Небезпечні вантажі можуть перевозитися:

• у стандартних морських контейнерах;
• у контейнерах із температурним контролем;
• у танк-контейнерах;
• у спеціалізованій тарі;
• на суднах, призначених для конкретного виду продукції.

До бронювання морського перевезення перевізнику передаються точні відомості про речовину, включно з номером ООН, класом небезпеки, масою, видом пакування й необхідними деклараціями. Морська лінія та термінал перевіряють можливість приймання продукції.

Під час розміщення кількох видів небезпечних вантажів враховуються правила сумісності та розділення. Речовини, здатні вступати в небезпечну реакцію, не повинні розміщуватися разом без дотримання встановлених умов.

Авіаційне перевезення небезпечних вантажів

Авіаційна доставка використовується для термінових, цінних або невеликих партій продукції. Вимоги повітряного транспорту зазвичай суворіші, ніж під час автомобільного або морського перевезення.

Міжнародні стандарти авіаційної безпеки передбачають державний контроль транспортування небезпечних матеріалів. Правила IATA DGR використовуються учасниками галузі для класифікації, пакування, маркування, оформлення й обробки таких відправлень.

Деякі речовини заборонені до перевезення пасажирськими літаками, але можуть прийматися вантажними повітряними суднами. Інші матеріали повністю заборонені до авіаперевезення або допускаються лише після отримання спеціального дозволу.

Перед бронюванням необхідно погодити вантаж з авіакомпанією. Можливість відправлення залежить від класу небезпеки, номера ООН, кількості продукції в одному пакуванні, типу повітряного судна й правил конкретного перевізника.

Мультимодальна доставка небезпечних вантажів

Під час міжнародних постачань небезпечний вантаж може послідовно перевозитися кількома видами транспорту. Наприклад, автомобіль доставляє контейнер зі складу відправника до порту, потім вантаж перевозиться морським судном, після чого передається автомобільному перевізнику в країні призначення.

Для мультимодального маршруту необхідно враховувати вимоги кожної транспортної ділянки. Пакування та маркування мають відповідати умовам усього логістичного ланцюга або коригуватися під час зміни виду транспорту.

Фахівці M&M погоджують подачу транспорту, обробку контейнера на терміналі, бронювання морської або авіаційної ділянки та подальшу доставку одержувачу. Особлива увага приділяється передаванню точної інформації між відправником, перевізниками, терміналами й митними представниками.

Пакування небезпечних вантажів

Пакування має відповідати властивостям речовини й умовам перевезення. Його завдання — запобігти витоку, просипанню, випаровуванню, пошкодженню продукції та контакту вмісту з навколишнім середовищем.

Для транспортування можуть використовуватися:

• металеві та пластикові бочки;
• каністри;
• балони;
• ящики;
• мішки;
• комбінована тара;
• контейнери середньої вантажопідйомності IBC;
• великогабаритна тара;
• переносні цистерни й танк-контейнери.

Тип пакування визначається нормативними вимогами до конкретного номера ООН. Тара має бути сумісною з вмістом, справною, герметично закритою й допущеною до застосування для відповідної речовини.

Не можна використовувати пакування лише тому, що воно підходить за розміром або раніше застосовувалося для схожого продукту. Хімічна сумісність матеріалу тари з вмістом має бути підтверджена.

Маркування та знаки небезпеки

На пакування наносяться передбачені позначення, які дають змогу визначити характер ризику та правила поводження з вантажем.

Залежно від продукції можуть зазначатися:

• номер ООН;
• належне відвантажувальне найменування;
• знаки основного й додаткового виду небезпеки;
• сертифікаційне маркування пакування;
• стрілки, що позначають правильне положення тари;
• знаки екологічної небезпеки;
• відомості про відправника й одержувача;
• додаткові написи, передбачені умовами перевезення.

Транспортні засоби й контейнери також маркуються відповідно до вимог конкретного відправлення. Неповне або неправильне маркування може стати підставою для відмови перевізника чи термінала в прийманні вантажу.

Паспорт безпеки та документи

Для попереднього оцінювання перевезення відправник надає актуальний паспорт безпеки — SDS або MSDS. Документ містить відомості про склад, небезпечні властивості, запобіжні заходи, умови зберігання й транспортну класифікацію продукції.

Додатково можуть знадобитися:

• комерційний інвойс;
• пакувальний лист;
• транспортна накладна;
• декларація небезпечного вантажу;
• сертифікати на пакування;
• свідоцтва й допуски транспортного засобу;
• документи про підготовку водія;
• дозволи компетентних органів;
• експортні та імпортні документи;
• сертифікати якості або походження.

Комплект залежить від речовини, транспорту, маршруту й законодавства країн, через які проходить доставка.

Паспорт безпеки має відповідати фактично відправлюваній продукції. Використання документа від схожого товару не дає змоги надійно класифікувати вантаж і може призвести до помилок під час організації перевезення.

Спільне перевезення небезпечних вантажів

Не всі небезпечні речовини можна розміщувати в одному автомобілі або контейнері. Під час консолідації враховуються класи небезпеки, додаткові ризики, властивості продукції та правила розділення.

Особливо важливо виключити спільне розміщення речовин, які в разі пошкодження пакування можуть вступити в хімічну реакцію, спричинити нагрівання, займання, виділення токсичних газів або посилення інших небезпечних властивостей.

Рішення про спільне завантаження приймається після перевірки класифікаційних даних. Звичайні товари також можуть мати обмеження щодо сусідства з небезпечною продукцією.

Небезпечні вантажі не слід включати до стандартних збірних відправлень без попереднього погодження.

Температурний режим

Деякі хімічні речовини, органічні пероксиди, фармацевтичні компоненти й інші матеріали необхідно перевозити в певному температурному діапазоні.

У таких випадках підбирається транспорт із температурним контролем. До відправлення уточнюються допустимі межі температури, тривалість перевезення, вимоги до попереднього охолодження та дії в разі відхилення від установленого режиму.

Температурний контроль не скасовує інших вимог до небезпечного вантажу. Пакування, маркування, документи й транспортний засіб мають одночасно відповідати класу небезпеки та умовам зберігання продукції.

Як організовується перевезення небезпечного вантажу

Робота починається з отримання інформації про продукцію. Для попереднього оцінювання клієнт надає:

• точне найменування вантажу;
• паспорт безпеки SDS або MSDS;
• номер ООН;
• клас небезпеки;
• групу пакування;
• масу й обсяг партії;
• кількість і тип вантажних місць;
• адреси відправлення та призначення;
• бажані строки;
• температурні вимоги;
• відомості про спосіб завантаження й розвантаження.

Після аналізу документів фахівці перевіряють можливість перевезення обраним видом транспорту, підбирають логістичну схему та погоджують відправлення з перевізником.

До подачі автомобіля або контейнера перевіряються пакування, маркування, документи й готовність вантажу. Під час доставки контролюється проходження ключових етапів маршруту та взаємодія з одержувачем.

Вартість перевезення небезпечних вантажів

Ціна перевезення небезпечного вантажу розраховується індивідуально. На вартість впливають:

• клас небезпеки й номер ООН;
• група пакування;
• маса й обсяг партії;
• кількість вантажних місць;
• тип пакування;
• маршрут і відстань;
• обраний вид транспорту;
• необхідність спеціального автомобіля або контейнера;
• температурний режим;
• додаткові дозволи;
• маркування та підготовка документів;
• термінальні й портові збори;
• страхування та митне оформлення.

Доставка небезпечного вантажу може коштувати дорожче за стандартне перевезення через обмежену кількість відповідних перевізників, додаткові перевірки, спеціальне обладнання й вимоги до обробки продукції.

Для точного розрахунку необхідно надати паспорт безпеки та повні відомості про відправлення. Без класифікаційних даних можна визначити лише орієнтовну можливість перевезення.

Замовити перевезення небезпечних вантажів у M&M

Компанія M&M організовує автомобільні, морські, авіаційні та мультимодальні перевезення небезпечних вантажів Україною й за міжнародними маршрутами.

Ми аналізуємо характеристики продукції, підбираємо відповідний транспорт, розробляємо маршрут, погоджуємо відправлення з перевізниками й терміналами, супроводжуємо підготовку транспортних документів і контролюємо доставку.

Щоб замовити перевезення небезпечного вантажу, надішліть фахівцям M&M паспорт безпеки, номер ООН, клас небезпеки, інформацію про пакування, обсяг партії та маршрут. Після перевірки даних менеджер повідомить про можливість транспортування, запропонує логістичну схему й підготує попередній розрахунок вартості.